Олександр Солженіцин. Кращі цитати

27F535D3-6629-48FF-815D-46391D2FFE67_mw1024_s_n

Александр Солженицын. Фото 1994 года – вскоре после возвращения в Россию

Олександр Ісаєвич Солженіцин – письменник, публіцист, громадський і політичний діяч, лауреат Нобелівської премії з літератури за 1970 рік. Солженіцин відомий як дисидент, відкрито висловлювався проти радянської влади і політики СРСР. Автор повістей і романів «Один день Івана Денисовича», «Архіпелаг ГУЛАГ», «Раковий корпус» і багатьох інших.

______________________________________________________________________________________________________________________________________

Не женіться за примарним – за майном, за званнями: це наживається нервами десятиліть, а конфіскується в одну ніч. Живіть з рівною перевагою над життям – не лякайтеся біди і не томітесь за щастям. Адже все одно і гіркого не до віку і солодкого не ущерть. Досить з вас, якщо ви не замерзає і якщо спрага і голод не рвуть вам кігтями нутрощів … Якщо у вас не перешібло хребет, ходять обидві ноги, згинаються обидві руки, бачать обидва ока і чують обидва вуха – кому вам ще заздрити? Заздрість до інших, найбільше з’їдає нас же. Протріть очі, умийте серце і вище за все оціните тих, хто любить вас і хто до вас розташований. Не ображайте їх, не лайте. Ні з ким з них не розлучайтеся у сварці. Адже ви ж не знаєте, може бути, це ваш останній вчинок і таким ви залишитеся в їх пам’яті.

***

Зовсім не рівень благополуччя робить щастя людей, а відношення сердець і наша точка зору на наше життя. І те й інше – завжди в нашій владі, а значить, людина завжди щаслива, якщо вона хоче цього, і ніхто не може її перешкодити.

***

Я дотримуюся тієї точки зору, що люди самі не знають, до чого прагнути. Вони виходять в порожній колотьбе за жменьку матеріальних благ і вмирають, не впізнавши свого власного душевного багатства.

***

Що найдорожче в світі? Виявляється: усвідомлювати, що ти не береш участь в несправедливості. Вона сильніше тебе, вона була і буде, але нехай – не через тебе.

***

Є висока насолода у вірності. Може бути – найвища. І навіть нехай правду твою не знають. І навіть нехай не цінують.

***

І поки не буде в країні незалежної громадської думки – немає ніякої гарантії, що все багатомільйонне безпричинне знищення не повториться знову, що воно не почнеться будь вночі, кожної ночі – ось цієї самої вночі, першою за сьогоднішнім днем.

***

Велика чи ми нація, ми повинні довести не величезністю території, не числом підопічних народів, але величчю вчинків.

***

Не караючи, навіть не осуджуючи лиходіїв, ми не просто оберігаємо їх незначну старість – ми тим самим з-під нових поколінь вириваємо будь які  основи справедливості. Тому-то вони «байдужі» і ростуть, а не через «слабкості виховної роботи».

***

Політичний в’язень – це той, у кого є переконання, зреченням від яких він міг би отримати свободу. У кого таких переконань немає – той політична шпана.

***

Поступово відкрилося мені, що лінія, що розділяє добро і зло, проходить не між державами, не між класами, не між партіями – вона проходить через кожне людське серце … Лінія ця рухлива, вона коливається в нас з роками. Навіть в серці, охопленому злом, вона утримує маленький плацдарм добра. Навіть в наідобрейшем серці – неіскорененний куточок зла. З тих пір я зрозумів правду всіх релігій світу: вони борються зі злом в людині (в кожній людині). Не можна вигнати зовсім зло зі світу. Але можна в кожній людині його потіснити. З тих пір я зрозумів неправду всіх революцій історії: вони знищують тільки сучасних їм носіїв зла (а не розбираючи похапцем – і носіїв добра), саме ж зло, ще збільшеним, беруть собі в спадщину.

***

Любов до тварин ми тепер не ставимо в людях ні в гріш, а над прихильністю до кішок навіть неодмінно сміємося. Але розлюбивши спершу тварин – чи можна запобігти тому, що ми потім разлюбліваем і людей?

Leave a Comment

Your email address will not be published. Required fields are marked *

*

This site uses Akismet to reduce spam. Learn how your comment data is processed.