Визначні особистості литовсько-руської держави: Олелько Ольгердович

Роки правління Олелька Ольгердовича були сприятливими і для Києва, і для всієї Київської землі. Спираючись на місцеву знать, Олелько досяг значної автономії від центральних віленських влад, зосередивши у своїх руках військову, фіскальну, адміністративну та судову владу на чималій території.

Olel'ko Vladimirovich.JPG

Олелько Ольгердович – київський удільний князь (1441/1443–1454 рр.). Роком його народження вважається 1386 р., смерті – 1454 р. або початок 1455 р. Він – старший син Володимира Ольгердовича та Анни Тверської. Успадкував від батька Копильське і Слуцьке князівства.

Близько 1417 р. Олелько одружився з княжною Анастасією, онучкою Дмитрія Донського, дочкою тодішнього великого князя Московського Василя Дмитровича. Цей шлюб символізував встановлення миру між двома ворогуючими сусідами – Росією і Литвою – і засвідчив високе місце нащадка Володимира Ольгердовича в ієрархії старшинства панівної династії Гедиміновичів (діти – Михайло, Семен і Варвара).

Щодо віросповідання, то він був православним, за родинною традицією патронував православній церкві, особливо Києво-Печерському монастиреві, а перед смертю навіть прийняв чернецтво під іменем Алексія.

Potwierdzenie traktatu mełneńskiego.jpg

У числі інших підписав Мельнський договір 1422 р. про укладення миру між Королівством Польським та Великим князівством Литовським і Тевтонським орденом. Користувався великим авторитетом у знаті ВКЛ. Є припущення, що його кандидатуру висунули для обрання литовським великим князем після смерті Вітовта. Брав участь у міжусобній війні 1430-х рр. Сигізмунд Кейстутович, здобувши перемогу і затвердившись на троні ВКЛ, ув’язнив Олелька в Кернові (нині м-ко Кярнаве, Литва), а його родину – в Утянах (нині м. Утяна, Литва). Відкрито жодних претензій на втрачене батьком Київське княжіння Олелько ніколи не висував. Є припущення дослідників Шабульдо Ф. М і Вортман Д. Я., що, коли Вітовт помер, Олелька намагалися висунути на престол як представника старшої династичної гілки. Після перевороту 1432 р., коли від влади був усунутий лідер руської партії Свидригайло і трон зайняв молодший брат Вітовта, кандидат пропольського угруповання Сигізмунд Кейстутович, Олелько до опозиції не пристав. Однак у 1435 р. Сигізмунд наказав ув’язнити Олелька та його родину. Наприкінці 1440 р. великокнязівські опікуни вирішили піти на поступки опозиції, аби встановити після тривалих громадянських війн мир у державі. Київське княжіння було відновлено і як законна отчина повернуто поміркованому князю Олельку. Гілка Ольгердовичів, яку представляв Олелько, ще з часів Володимира Київського тісно пов’язувалася з Руссю, тож її повторне утвердження на київському княжому престолі символізувало перемогу ідеї руського автономізму. Тим більше, що, на думку багатьох істориків, під владу Олелька потрапила не лише територія давньої Київщини разом із Задніпров’ям, але й Східне Поділля з містами Врацлав і Вінниця.

Єдиною відомою подією його правління є відвідування Києва митрополитом Ісидором, котрий зупинився в місті, повертаючись із Флорентійського собору до Москви. Тоді ж Олелько виявив прихильність до церковної унії, але зрозумівши, що вона загрожує єдності православних, змінив своє ставлення до унійців. В якості київського князя патронував православну церкву, зміцнював її економічне становище і правовий статус. Зокрема, з цією метою також вивільнив залежних від церкви людей від підсудності князівським чиновникам.

За його правління Київське удільне княжіння на Лівобережжі Дніпра межувало з Кримським ханством по річках Овеча Вода і Самара «аж до Дінця, і від Дінця по Тиху Сосну»; на півдні й південному заході його кордони тяглися від р. Мурафи вниз по Дністру до гирла Дністровського лиману, а звідти повз Очаків – аж до гирла Дніпра і далі до Тамані.

Джерело: jhpr.donnu.edu.ua

Leave a Comment

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

Этот сайт использует Akismet для борьбы со спамом. Узнайте как обрабатываются ваши данные комментариев.