Відчуття присутності. П’ять кращих зарубіжних книг Форуму видавців

Поміж великої кількості зарубіжних перекладів, які були представлені 19-23 вересня на цьогорічному Форумі видавців у Львові, ми не пропустили ті, які справді заслуговують на увагу. Альтернативна чи реальна історія, яку викладено в них, висвітлює, відповідно, наше недалеке минуле та актуальну сучасність, а детектив і трилер лише посилюють психологічне напруження і відчуття присутності.

Щепан Твардох. Морфій. – Х.: Фабула, 2018

Дія цього психологічно-історичного роману розгортається восени 1939 року в окупованій Варшаві. Капітуляція Польщі, німці в місті, «за два тижні на двісті років назад», як мовить головний герой, син німецького аристократа й польської патріотки, який до останнього захищав свою батьківщину. На вулицях – «будинки з підбитими очима, будинки з оскальпованими дахами, будинки з вительбушеними помешканнями», крамниці розграбовані, торгують із рук: «англійські чоботи для верхової їзди, гребінці, лампи та їжа за такими цінами, що варто б розстрілювати».

У суспільстві, де повно перевдягнених польських офіцерів, – тривожна атмосфера очікування: чи то до табору інтернованих, чи то тікати за кордон, де, озброївшись танками й гарматами від союзників, бити німців аж до Берліна. Звісно, все те завершилося. Тож не дивно, що основний стан нашого героя – роздвоєння, так авторові зручніше описувати стани його зміненої свідомості. «А все ж прокидається. Прокидаюся. Прокинувся», «Сидить, сиджу, в голові паморочиться», «Виходжу. Вийшов, місто не моє». І далі все в стилі «треба встати й піти, знайти купити-випити», єдине, що зробити це фізично майже неможливо – у місті німці, в голові, як пригадуєте, паморочиться, наступна зупинка – більш дієві засоби. Тобто морфій, сексуальні втіхи, візит до коханки (дружина із сином мріють поїхати геть) та інші варіанти самознищення.

Войтек Мілошевський. Вторгнення. – К.: Рідна мова, 2018

Автор цього роману відвідає Форум видавців разом з перекладачкою Марією Шагур, а власне його книга – це сучасна альтернативна історія про війну і людей, які опинилися у незвичних, воєнних умовах. У можливість війни і вторгнення російських військ ніхто на початку історії не вірить, оскільки йдеться про польське суспільство і членство в НАТО. Не вірять в російську агресію навіть лідери європейських країн. «Заблискотіли води Балтійського моря, мов на долоні була територія Польщі, над якою саме пролітали. – А Польща? – запитала канцлерка Німеччини. – Польща як Польща, – відповів Олланд. – Це наша буферна зона. Якщо Путін туди ввійде, тоді ми в дупі, тоді й треба перейматися».

Тим часом кожен з героїв по-своєму переживає вторгнення Росії, яке все-таки сталося – і колишній військовий, і безробітній вчитель, і богемна дівчина – але разом їх пов’язує спільна трагедія, яка трапилася з ними та їхніми родинами. Водночас контрастово зображені зустрічі Путіна з лідерами європейських країн, які кепкують з України, всіляко заграють перед російським президентом, незважаючи на присутність його спецслужб в Європі та на Близькому Сході.

Елена Ферранте. Моя неймовірна подруга. – Х.: Клуб Сімейного Дозвілля, 2016

Від початку цієї історії син зниклої героїні, який жодного дня ніде не працював, сидячи на шиї у матері, повідомляє її подрузі, що та несподівано зникла. І нікому, крім подруги, невідомо, що це була мрія нещасної жінки. Найголовніше те, що цей роман можна читати як побутову драму, національну трагедію (Італія у Другій світовій війні була однією з країн гітлерівської коаліції), а також як родинну сагу. Загалом ця екзотична оповідь про те, як стають нареченими під час шкільних іспитів, що може здивувати лише непосвячених у тонкощі «дівочого» світу в Італії.

Саме там, де нещодавно діти цілого району перестали відвідувати школу, бо закони мафії забороняють це робити майбутнім дружинам. Зазвичай з класики жанру відомо, що саме так воно й відбувається, коли «важкий період» завдовжки з життя триває задовго, і лише наприкінці знаходиш у собі сили вийти з гри, ніби в цьому романі. Тобто втекти подалі – від родини, друзів, і якщо вийде, навіть від батьківщини.

Джейн Гарпер. Посуха. – К.: Нора-друк, 2018

Цей роман – екзотичний австралійський детектив про поліцейського з Мельбурна, який повертається до своєї рідної глушини, аби розслідувати там таємниче самогубство давнього друга. Втім, чи було це самогубство? У будь-якому випадку, федеральний агент Аарон Фок вперше за останні двадцять років опиняється в рідному місті, щоб знову згадати всі його містечкові «принади» і віч-на-віч зустрітися з демонами минулого. Незважаючи на те що роман починається надзвичайно драматично, з опису місця вбивства цілої родини, певно батьком сімейства, вся подальша історія бодай і є досить стандартною, проте завдяки умінню автора зосереджувати психологічне напруження, читається легко, так би мовити, на одному диханні.

Річ у тім, що двадцять років тому Фок разом з батьком був змушений терміново виїхати з дому, рятуючись від обвинувачення в жорстокому вбивстві. На тлі важкої за останнє сторіччя посухи наш герой спільно з місцевим детективом намагається з’ясувати, що ж насправді сталося з його другом. Звісно, що в маленькому містечку, крім цієї таємниці, у кожного вдосталь власних секретів, і тому не дивно, що непроханому гостеві тут не дуже вдоволені.

Джадсон Брювер. Залежний розум.. – Віват, 2018

Отже, «сигарета, смартфон, токсичні стосунки: як формуються шкідливі звички та як їх здолати», – саме такий підзаголовок має ця книга. ЇЇ автор на цікавих експериментах і дотепних прикладах пояснює те, чому переважна більшість наших страждань виникає через відчуття, ніби нам чогось бракує, хоча насправді в нас уже є все необхідне. Ба більше: ми, безсумнівно, дивовижні, гідні, на подив, надзвичайні створіння, справжні генії, з неймовірним потенціалом до навчання, зростання, оздоровлення та трансформації протягом життя.

Проте як нам це усвідомити? Чому ми відчуваємо порожнечу, потребуємо постійного, повсякчасного і негайного задоволення наших жадань? Що ми дійсно прагнемо? І для чого? І хто насправді прагне? Хто опановує наш розум? Хто всім керує? Яким чином їх виявити, встановити причину та, найголовніше, позбутися назавжди? Автор пояснює складні психологічні процеси, і завдяки цим знанням ми можемо сконструювати власний «компас усвідомленості», що не дозволить залежностям опанувати нами і нашим життям.

Джерело: nv.ua

Leave a Comment

Your email address will not be published. Required fields are marked *

*

This site uses Akismet to reduce spam. Learn how your comment data is processed.