Достоєвський: грошима ні за що не купиш всього

Грошима ні за що не купиш всього; так може тільки який-небудь неосвічений купець міркувати в комедії пана Островського.

Грошима ви, наприклад, налаштуєте шкіл, але вчителів зараз не наробите. Учитель – це штука тонка; народний, національний вчитель виробляється століттями, тримається переказами, незліченним досвідом. Але, між іншим, наробите грошима не тільки вчителів, але навіть, нарешті, і вчених; і що ж? – все-таки людей не наробите. Що в тому, що він вчений, коли справи не розуміє? Педагогії він, наприклад, вивчиться і буде з кафедри відмінно викладати педагогію, а сам все-таки педагогом не зробиться. Люди, люди – це найголовніше. Люди дорожче навіть грошей. Людей ні на якому ринку не купиш і ніякими грошима, тому що вони не продаються і не купуються, а знову-таки тільки століттями виробляються; ну а на століття треба час, рочків так двадцять п’ять або тридцять, навіть і у нас, де століття давно вже нічого не варті. Людина ідеї і науки самостійної, людина самостійно ділова утворюється лише довгим самостійним життям нації, віковою багатостраждальною працею її – одним словом, утворюється всім історичним життям країни. Ну а історичне життя наше в останні два століття було не зовсім-таки самостійним. Прискорювати ж штучно необхідні і постійні історичні моменти життя народного ніяк неможливо. Ми бачили приклад на собі, і він до цих пір продовжується: ще два століття тому хотіли поспішити і все підігнати, а замість того і застрягли; бо, незважаючи на всі урочисті вигуки наших західників, ми безсумнівно застрягли. Наші західники – це такий народ, що сьогодні сурмлять в усі труби з надзвичайною зловтіхою і торжеством про те, що у нас немає ні науки, ні здорового глузду, ні терпіння, ні вміння; що нам дано тільки повзти за Європою, їй наслідувати у всьому рабськи і, в видах європейської опіки, злочинно навіть і думати про власну нашу самостійність; а завтра, заїкнися лише тільки про сумніві в безумовно цілющу силу колишнього у нас два століття назад перевороту, – і негайно ж закричать вони дружним хором, що всі ваші мрії про народну самостійності – один тільки квас, квас і квас і що ми два століття назад з натовпу варварів стали європейцями, освіченними і щасливими, і на все наше життя повинні згадувати про це з вдячністю.

Підготовлено по щоденнику Ф.М. Достоєвського за 1873 р.

Leave a Comment

Your email address will not be published. Required fields are marked *

*

This site uses Akismet to reduce spam. Learn how your comment data is processed.