Що вони їдять: Вірменія

Гастротуризм – найважливіша частина будь-якої поїздки на Кавказ, оскільки їжа для тутешніх народів – це ціла культура і національний код, така ж значуща, як менталітет, архітектура і народна творчість. У нашій рубриці, присвяченій кухням світу, сьогодні ми розповідаємо про вірменську.
___
Розібратися у хитросплетіннях кавказької кухні – де саме, за яких обставин, а найголовніше, яким же народом було придумано ту чи іншу страву – завдання не з легких. Представники кожного народу цього регіону до хрипоти в голосі будуть доводити, що запікати сир у коржах чи смажити м’ясо на вогні першими здогадалися, звісно ж, вони. Таких «спірних» страв дуже багато, але сьогодні, говорячи про вірменську кухню, ми будемо трохи дотримуватися «їхньої сторони». Місцеві кулінарні традиції вважаються одними з найдавніших на планеті: практично все сьогоднішнє меню Вірменії сформувалося дві з половиною тисячі років тому. Більше того, незважаючи на розвиток технологій, значна частина посуду дійшла з давніх давен до наших днів і активно використовується господарками як вдома, так і в закладах громадського харчування: багатовікові каструльки, чани, посудини – майже у кожного вірменина вдома є міні-музей.

Фото i.ytimg.com

Порівнюючи вірменську кухню із сусідніми, спеціалісти її головною відмінністю вважають дещо більшу солоність, котра пояснюється кліматом – Вірменія дуже тепла, якщо не сказати спекотна країна, а, значить, людська потреба в солі трохи вища. Велика кількість всіляких м’ясних і молочних продуктів пов’язана з тим, що на цих землях було дуже давно розвинене скотарство, а родючі землі давали змогу «розбавляти» м’ясний ухил овочами і зеленню. Сучасний вірменських кухар для «буденних» страв використовує близько 300 видів трав, багато з яких не лише спеції, але й самодостатні елементи харчування. Ще одна важлива тенденція – незважаючи на традиційний для Кавказу «м’ясний ухил», саме вірменська кухня славиться чудовими рибними стравами. Усе це завдяки гірським рікам і, звичайно, величному озеру Севан – вірменському морю. Узагалі природа цієї країни з її різноманітними зонами і кліматичними умовами, безумовно, найважливіший креативник кухні, тому численній вірменській діаспорі у всьому світі так важко пристосуватися до відсутності тих чи інших продуктів далеко від дому.

Фото cdn.fishki.net

Якщо говорити про головні страви, то розпочати варто не зі стереотипного шашлику, а із супу, хоча хаш для вірмен куди більше ніж просто перша страва. Коли восени довкола стає прохолодніше і хочеться гарячого, починається «сезон хашу», і у перші дні цього циклу близькі люди збираються разом, що всю ніч варити цей яловичий бульйон, котрий прийнято їсти рано вранці з лавашем і під чарку домашньої настоянки. Важко повірити, але «звичайний» на вигляд бульйон і подані до нього лаваші і редька для травлення – це страва, здатна на добу «вивести із строю» навіть дорослого і голодного чоловіка. Суп дуже наваристий і ситний, їсти його потрібно руками, умочуючи лаваш у тарілку і посипаючи часником. Більше нічого не потрібно, ні м’яса, ні риби – ти просто об’їдаєшся одною тарілкою і потім можеш спокійно не їсти цілий день. Коли розпочинається сезон, і «хаш пішов», вірмени збираються разом, щоб посьорбати і потім провести день на диванах у приємних бесідах під чай і сир. Для вегетаріанців тут теж є чудовий суп – «спас», приготований на основі мацоні (щось середнє між сметаною і маслом, дуже гарна намазка до свіжої випічки) і пшеничної крупи. Крупи, до слова, теж дуже важливі: у Вірменії їдять багато різноманітних каш, додаючи в них гриби і овочі. Так само добре в діло йдуть бобові, баклажани і гарбуз. Усі ці продукти готуються різними способами – їх смажать, парять, печуть, але завжди виходить цікаво і смачно. Не можна не скуштувати фаршировані сиром і горіхами баклажани: у кожної хазяйки виходить трохи по-різному, але, здається, це завжди шедевр.

Фото travelask.ru

Що ж, давайте тепер перейдемо до м’яса, а точніше до хоровацу – шашлику. Місцеві жителі нарахували близько 20 видів шашлику – від того, котрий смажать на жаринах, до того, що в каструльці (хазані). З-поміж м’ясних інгредієнтів найчастіше використовують свинину, баранину і яловичину. Та куди важливіше не саме м’ясо, а соус, оскільки за такої наявності трав і спецій два шматка свинини на смак можуть видаватися двома зовсім різними продуктами. Природно, кожен вірменин вважає, що тільки в його родині роблять правильний шашлик, якщо говорити про приправи, просмажування і маринад. Не менш прекрасні, ніж шашлик – долма, фарш, загорнутий у виноградне листя і щедро здобрений часником. Це ще одна «спірна» страва, грузини її теж обожнюють. На увагу заслуговують також кілька ароматних і ситних «королів вірменського застілля» – ариса (каша із пшениці з рубленою куркою), суджук (ковбаска із пряностями), кюфта (м’ясні кульки). Важливо уточнити, що абсолютно у будь-якому кафе чи ресторані будь-яка позиція у меню – це ситна повноцінна страва навіть для дорослої людини. Вірменська гостинність і величезні порції – це те, про що навіть писати і говорити зайве, голодним встати з-за столу неможливо.

Фото i.ytimg.com

Щоб після застілля відчути бодай якусь легкість у тілі і бути готовим побачити красоти цієї країни чи пам’ятки Єревана, замовляти варто рибу. Місцева форель – це не просто «пальчики оближеш», це тарілку з’їси слідом за рибкою. У середні віки вірмени навчилися робити штучні водойми вдалині від рік і Севану, щоб тільки розводити цю смачну рибку. Інший делікатес, слава про який рознеслася далеко за межі цієї маленької, але гордої країни – ішхан (сванська форель). Печена чи смажена на рожні – це справжня смакота. Важливо зауважити, що на застіллі риба може з’явитися після кількох порцій шашлику, тому, щоб місце для неї лишилося, краще бути обачним чи заздалегідь поцікавитися, чи планується вона.

Фото i.ytimg.com

Закінчувати нашу розповідь ми будемо десертами й алкоголем. І якщо зі знаменитим на весь світ вірменським коньяком («Арарат» – найбільш легендарна марка, але й інші дуже пристойні, це найкращий сувенір) все більш-менш зрозуміло, то з винами історія цікава. Проте в останні роки у Вірменії спостерігається цілий бум винної культури, причому це явище зачіпає всі сфери – від створення нових виноградників до відкриття в містах атмосферних винних барів і проведення фестивалів. Що стосується солодощів, то, либонь, з-поміж всіх народів Кавказу вірмени – головні любителі солоденького. Можливо, так склалося, тому що східні народи – турки, іранці, курди – їхні сусіди, і їхня любов до рахат-лукуму передалась і вірменам. Основний десерт – гату, багатошарове тістечко із топленого масла і цукру. От, як кажуть в рекламі, – тане в роті. Ще варто скуштувати суджух (не сплутайте з ковбасою) – суміш горіхів і виноградного сиропу. Узагалі фрукти, ягоди і продукти з них (передусім абрикос, виноград і гранат) у сонячній Вірменії так же шанують, як і м’ясо. Із них готують сиропи, варення, курагу, сухофрукти. Уся ця фантастика не лише корисна, але ще й довго зберігається, тому не соромтеся прикупити і собі баночку додому, хоча відкриєте ще в літаку – перевірено!

Джерело: theoutlook.com.ua

Leave a Comment

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

Этот сайт использует Akismet для борьбы со спамом. Узнайте как обрабатываются ваши данные комментариев.