Кажуть, дитинство закінчується тоді, коли забувається остання іграшка. Але це не лякає героїню нашого сьогоднішнього інтерв’ю. Адже бути дорослою, на її думку, це не тільки гідно приймати виклики життя, а й усвідомлено дарувати радість оточуючим.
Тетяна Сизова живе в Кривому Розі, за освітою вона викладач української мови та літератури, але вже кілька років займається виготовленням ляльок в стилі тильда. Улюблене хобі переросло в професію, коли ряди шанувальників Таніного таланту поповнилися постійними покупцями.
– Доброго дня, Тетяно! Розкажіть трохи про себе і про те, що Вас мотивує у творчості.
– Доброго дня! Я майстер з пошиття ляльок у стилі тільда і м’яких іграшок. Багато до чого в житті намагаюся ставитися по-філософськи, тому всі труднощі сприймаю як виклик, прийнявши котрий, ти отримуєш безцінний урок набутого досвіду. Для людини творчої це один із шляхів завжди черпати ідеї зі своїх переживань, вкладаючи в свої роботи частинку самого себе.
– З чого ж почалося Ваше захоплення і чому саме тільди? Заодно давайте пояснимо тим, хто не знає, що ж це за ляльки.
– Ляльки тільди – це ляльки, виконані за викрійками норвезької художниці Тоні Фіннангер, родоначальниці цього стилю. Тільдами можуть бути не тільки ляльки, але й іграшки-тварини, а також різноманітні предмети інтер’єру. Особливість ляльки тільда – відсутність чітких рис обличчя. Фактично, личка в них умовні: чорні очі-крапочки, яскравий рум’янець на щічках. Образ тільди народжується в настрої, звідси і позбавлення її суворої визначеності, деяка розмитість образу, що дозволяє глядачеві самому вирішувати, що він відчуває, беручи лялечку до рук і наділяти її тими почуттями, які в ту мить наповнюють його самого.
Тільди відрізняються простотою, яка і надає їм особливого шарму. Але простота тильди, як і її образ, умовна, оскільки шиються вони, як правило, з натуральних матеріалів з використанням різноманітних декоративних елементів (намистин, стрічок, стразів, ґудзиків, квітів, шармиків тощо). Дивлячись на цих прекрасних ляльок, я завжди відчувала неймовірне захоплення. І до роботи над ними прийшла через той особливий настрій, який змусив мене вперше спробувати свої сили у рукоділлі, надихнувшись прекрасними роботами інших майстрів.
– А Ви пам’ятаєте Вашу першу пошиту іграшку? Як вона виглядала?
– Одного разу, перебуваючи під величезним враженням від побачених в інтернеті робіт, я вирішила, що спокуса спробувати самій занадто велика. Мені запало в душу багато робіт інших майстрів. Я не могла зупинити свій вибір на чомусь одному, хотілося спробувати все і одразу. Тому паралельно почала кроїти і шити ляльку тільду з довгими ніжками, кота і тільду-конячку. Так з’явилися на світ відразу три мої перші іграшки. На ту мить вони не відрізнялася вишуканістю образу або привабливістю вбрання . Шила з найпростіших тканин, які знайшла серед бабусиних запасів, а наповнювачем служив синтепон зі старої куртки. Мене не зупиняла відсутність найкращих матеріалів, бажання спробувати створити ляльку своїми руками було надто великим. І, разом з тим, робота давалася легко. Можливо тому, що шиттям я займалася з самого дитинства, любов до нього прищепила моя бабуся.
– Любов дозволяє нам творити речі неповторні і унікальні. А в чому Ваша відмінна риса як майстра?
– Я думаю, кожен майстер по-своєму унікальний. Адже створення образу тільди не обмежується тільки вибором матеріалу для наряду. Тільда – це особливий настрій, що черпає свої фарби з почуттів. Коли надходить замовлення на створення нової ляльки або іграшки, я уявляю, яке почуття вона має викликати у мене і у замовника. У всього своя палітра відтінків, які я намагаюся використовувати у вбранні. Легкі натяки на посмішку, вітряні зачіски або гладенькі пасма волосся – все видає неповторний характер тільди і дарує індивідуальність кожній окремій роботі.
– Як Ви вважаєте, чи може в наш час рукоділля бути основним видом заробітку для майстра?
– Так, безумовно. Хоча і залежить від безлічі факторів. Зараз, наприклад, певною мірою спостерігається зліт популярності іграшок у стилі тільда. Багато людей починають по-справжньому цінувати те, що робиться руками і в що вкладається душа майстра. А безліч нових ідей, озвучених в індивідуальних побажаннях, по-перше, дозволяють майстру постійно вдосконалюватися, і, по-друге, відкривають можливість значно урізноманітнити вибір запропонованих робіт. Чим більший вибір у потенційного покупця, тим більш широке охоплення купівельного попиту.
– Виходить, в рукоділлі хороша пропозиція сама по собі може створити попит. Але робота над лялькою – заняття не з легких. Особливо, якщо майстер обмежений часовими рамками виконання замовлення. Тетяно, розкажіть, який з етапів створення тільди для Вас найскладніший або цікавий? Скільки взагалі часу витрачається на створення однієї ляльки?
– Усі етапи створення ляльки по-своєму прекрасні. Є монотонна, але цікава робота, пов’язана з викрійкою та набиванням тільця. А творчий процес, коли перестаєш помічати, як спливає час, починається, коли тільки тільце набуває образу і зароджується індивідуальність. Це, мабуть, найцікавіший для мене етап, коли тільда стає особистістю. Зазвичай, я шию максимально швидко і якісно, враховуючи всі побажання замовника. В залежності від складності, іграшки шиються від 3-4 годин до 3 днів. І яким би складним не було замовлення, щирі слова подяки покупця, його повторне звернення завжди стимулюють моє зростання як майстра, допомагаючи приймати усі наступні замовлення з великим натхненням і сміливістю до експериментів.
– Ваша сміливість і талант допомагають Вам творити нові образи. А як ви знайомите з ними потенційних покупців? Соціальні мережі, торгівельні майданчики?
– Всього потроху. Соціальні мережі дозволяють популяризувати саму ідею рукоділля, донести до людей, що краса криється в їхніх руках і прагненні її створювати. Крім того, це може допомогти визначитися початківцям-майстрам з їх ідеями і напрямком творчості. Звісно ж, мої часті покупці у мене в друзях і діляться новинами про мою творчість зі своїми друзями. Іноді так до мене приходять нові покупці. Основний же акцент в роботі припадає на торгівельні майданчики на кшталт Скрині, Клумби, Крафти, Золоті Ручки, де я розміщую усі доступні для замовлення вироби, і де клієнти можуть ознайомитися з відгуками про мене від інших покупців.
– Упевнений, з Вашим ґрунтовним підходом до процесу, нестачі в покупцях у Вас немає. А чи бували серед них оригінальні, по-справжньому цікаві для Вас замовлення? Можливо, які Ви сприйняли як виклик?
– Я неймовірно вдячна всім своїм замовникам за нові ідеї, які вони привносили у мою творчість, допомагали розвиватися і вдосконалювати свої навички. Завдяки їм я згадала і перечитала дитячу казку про Мумі-тролів, тому що надходили замовлення пошити героїв цієї казки. Щоб бути ближче до своїх робіт, переглянула сучасні мультфільми про свинку Пеппу, мишку Анжеліну-балерину, Злих Птахів багатьох інших персонажів.
У мене багато чудових покупців і з деякими ми навіть стали хорошими знайомими. Продовжуємо спілкуватися після виконаного замовлення, вітаємо один одного зі святами.
І хоча всі вони мені по-своєму близькі, і про кожного я пам’ятаю щось особливе, мабуть, найбільш незвичайним замовленням одного з покупців було пошити двадцять пар Котиків-нерозлучників на весілля. Дівчина-наречена планувала подарувати їх усім гостям, котрі були в парі, але ще не одружені, щоб ніколи не розлучалися і швидше побралися.
– Спасибі величезне, Тетяна, що приділили нам час. Сьогодні я дізнався про ляльок більше, ніж за все життя. І наостанок традиційно, що б Ви побажали всім, хто читає це інтерв’ю?
– І Вам щиро дякую за надану можливість. Усім Вашим читачам хочеться побажати більше тепла і світла у житті. В наш нелегкий час залишатися самими собою і вірити в себе незважаючи ні на що – привілей, котрий ніхто не може у нас відняти.
Розмовляв: Олександр БАРАНІВСЬКИЙ
